syogodni

8 вересня 1892 року в дитячому журналі The Youth Companion вперше було опубліковано Клятву вірності прапору США (Pledge Of Allegiance). Її автором був Френсіс Белламі (1855-1931), баптистський священик та християнський соціаліст. Вона призначалась для офіційних заходів під час Дня Колумба на честь 400-річчя прибуття ним до Америки та для заохочення патріотизму в державних школах.
Оригінальний текст був таким:

I pledge allegiance to my Flag and to the Republic for which it stands, one nation indivisible, with liberty and justice for all.

У 1923 р. нечіткий вислів «мій прапор» було замінено на більш конкретний: «прапор Сполучених Штатів», оскільки старий вислів міг означати для нових іммігрантів прапор тієї країни, звідки вони прибули. У 1924 р. ця фраза була ще раз уточнена: «прапор Сполучених Штатів Америки».
22 червня 1942 клятва отримала офіційне визнання Конгресу і була включена до Кодексу про прапор США.
У 1945 р. вона отримала свою офіційну назву: «Клятва вірності прапору».
У 1954 р. в текст клятви внесено остання зміна: після слів «одна нація» за прийнятим Конгресом законом додані слова «під Богом».
Таким чином остаточний варіант є таким:

I pledge allegiance to the flag of the United States of America, and to the republic for which it stands, one nation under God, indivisible, with liberty and justice for all.

У 2002 р. Федеральний апеляційний суд США виніс рішення про неконституційність тексту клятви на підставі того, що згадка Бога порушує один з пунктів поправки до Конституції США, що забороняє Конгресу видавати закони, що засновують державну релігію.
У 2004 р. Верховний Суд США скасував це рішення з процесуальних мотивів без розгляду конституційності тексту клятви.
Але 2005 р. Федеральний Суд США після повторної подачі групового позову батьків знову прийняв рішення про неконституційність клятви і постановив, що в школах, де навчаються діти заявників, «Клятву вірності прапору» читати не можна.

Перед клятвою долоня правої руки тильною стороною зверталася до грудей, потім рука різко скидалася вгору, після чого і виголошувалася клятва. Даний жест називався «салютом Белламі» (Bellamy salute).


У 1942 р. у зв'язку зі схожістю «салюту Белламі» з нацистським вітанням Конгрес прийняв рішення надалі вимовляти клятву, поклавши праву руку на серце.
Кодекс про прапор США встановив також ритуал для чоловіків в головних уборах (знімати головний убір правою рукою і, торкаючись їм лівого плеча, класти праву руку на серце), а також для військових (стояти обличчям до прапора по стійці струнко й віддавати йому честь).

Згідно з Кодексом про прапор США, тепер будь-які зміни в текст клятви можуть вноситись лише за згодою президента.

Незважаючи на те, що Верховний суд США в 1943 р. ухвалив, що дітей не можна примушувати до прочитання клятви, на практиці школярам та вихованцям дитячих садів на всій території США і понині доводиться вимовляти її щоранку під керівництвом і за безпосередньої участі вчителів або вихователів.
У той же час практика застосування ритуалу досить різноманітна. Так, наприклад, в штаті Техас окрім клятви вірності американському прапору вимовляється аналогічна клятва вірності прапору штату Техас. У штаті Міссурі школярі виголошують клятву не щодня, а раз на тиждень, а в штаті Міссісіпі - раз на місяць. З п'ятдесяти американських штатів в тридцяти трьох клятва вірності законодавчо затверджена до вимовлення, причому в одинадцяти з них вимовляється початковий варіант клятви, де Бог не згадується. У шести штатах клятва до вимовлення не рекомендована, а в інших одинадцяти - адміністрація кожної школи вирішує це питання самостійно.